Іноді назва знає про аромат трохи більше, ніж встигаєш зрозуміти з першого вдиху.
У White Sprut вона може починатися з наукової назви рослини, з її латинського імені чи кореня. А може — з відчуття, для якого складно знайти звичайне слово.
Тому деякі назви тут вигадані з ботаніки. Інші — з мови, якої ніколи не існувало.
Chrysodore
Ветивер вирощують заради кореня. Його викопують, миють, сушать, і лише тоді він стає ароматом. Ботанічне імʼя, Chrysopogon zizanioides, складається з chrysos – золото, і pogon – борода: так назвали золотисті волоски біля основи колосків. Закінчення -dore відсилає до грецького «дар» і французького «золото».
У Chrysodore золото в самому кінці аромату, в сухому деревному теплі, яке зʼявляється не одразу. Можливо, саме тому цей аромат варто слухати трохи довше.
Pogostemon
У ботанічній назві пачулі є pogon – борода, і stēmōn – тичинка. Ботанік подивився на квітку й побачив волоски. Так зʼявився Pogostemon.
Історія самого пачулі цікавіша. Колись його сухе листя вкладали між кашмірськими шалями, коли ті вирушали до Європи. Запах захищав тканину від молі. Згодом аромат пачулі почав доводити походження самої шалі. Якщо запаху не було, виникало питання, чи справді вона приїхала з Індії.
У Pogostemon пачулі задає композиції глибину, залишає за собою слід і продовжує звучати, коли верхні ноти вже стихають. Колись аромат пачулі був доказом автентичності. У нас він говорить про присутність, яку неможливо не помітити.
Cytratus
Cymbopogon citratus – лемонграс. У його назві знову ховається pogon, цього разу поруч із kymbē – чашею або човном, за формою приквіткових листків. Citratus означає «лимонний».
Це вже третя «борода» в лінійці. Chrysodore, Pogostemon і Cytratus мають всередині один грецький корінь, хоч рослини різні. Ветивер і лемонграс до того ж родичі, обидва з родини злакових. Ботанічно вони були повʼязані задовго до того, як стали використовуватись у парфумерії.
Nicotiana
У назві цього аромату ховається людина.
1560 року Жан Ніко, французький посол у Лісабоні, відправив Катерині Медічі насіння тютюну як ліки від мігрені. Пізніше рослину назвали на його честь, а ще пізніше в листі знайшли алкалоїд, який назвали нікотином.
Dark Piperaceae
Piperaceae означає родину перцевих. Dark відсилає до чорного перцю, його темного, пряного характеру і глибини, що залишається в ароматі.
Sexifragales
Назва спирається на ботанічний порядок Saxifragales. Слово складене з латинських saxum – камінь, і frangere – ламати, і буквально означає «каменелом»: рослина, яка росте в розколинах скель. В середньовічній медицині тим самим ломикаменем лікували камені в нирках, бо вважали, що рослина, яка розбиває скелю, розбʼє й камінь у тілі.
Порядок Saxifragales ширший за один рід ломикаменю. У нього входить і родина аґрусових: смородина й порічка. Ботаніки довгий час рахували їх одним родом, і лише пізніше розвели по окремих родинах у межах того ж порядку.
Viola Crystal
Фіалка має дивну властивість. Її аромат швидко насичує рецептори, тому може зникнути просто посеред вдиху, а за мить повернутися.
Viola cornuta, фіалка рогата, дала назві першу половину. Друга походить від krystallos – слова, яким давні греки називали лід. Гірський кришталь вони вважали водою, що замерзла назавжди. У Viola Crystal ця історія звучить через фіалковий лист, холодний ладан і каде ялівцю.
Môr
Синдаринський корінь môr — чорний, темний. Він стоїть у Morgoth, «чорний ворог», і в Moria, «чорна безодня». Але Толкін будував синдарин на звучанні валлійської, а у валлійській môr означає море.
В ароматі з удом, трояндою, пачулі й амброю це прочитання лишається відкритим. Він може бути темним. Може бути глибоким і повільним. Може просто довго не закінчуватися.
Lûth
Lûth спочатку повʼязували із закляттям. Пізніше Толкін переглянув етимологію, і слово стало означати цвітіння, суцвіття. Магія і квітка залишилися в одному імені.
У Lûth — ладан, цитрус і кедр. Світлий, димний, сухий аромат, що звучить як закляття, яке діє вранці.
Mornelinde
Mornelinde складається з темряви й пісні.
Môr зупиняє ніч на одному кадрі. Але пісня має час, вона починається, розгортається, змінюється і тільки потім закінчується. Mornelinde не потрібно розуміти з першого вдиху. Аромат лишає місце для наступної ноти, веде того, хто слухає, через послідовність, куплет за куплетом.